Жидівський народ у давнину щорічно святкував три великі празники: празник Пасхи, празник П’ятидесятниці і празник Кучок. В книзі Виходу (Старого Завіту) сказано: "Тричі на рік святкуватимете празники на мою честь. Ти пильнуватимеш свята опрісноків... Ти пильнуватимеш також свята жнив, перших плодів праці твоєї, того, що сієш у полі, і свята зборів, під кінець року, коли збиратимеш з поля працю твою" (23, 14-16).
Свою назву празник отримав від того, що це був 50-тий день після празника Пасхи, а також 50-тий день від початку жнив. Первісно П’ятидесятниця - це було свято жнив і подяки. Того дня за приписом закону приходили до Єрусалиму великі маси жидів зі всюди, навіть з далеких країв, щоб подякувати Богові за земні плоди та принести з них у храмі свою жертву. В пізніших часах до празника П’ятидесятниці, як свята жнив, долучився ще й історичний мотив: річниця надання Божого Закону на Горі Сінай 50-го дня після виходу з Єгипту.